Сучасна Борисівська гімназія – це заклад, який має історію, коріння якої занурюється у далеке минуле, та нерозривно пов’язане з історією розвитку самого села Борисівка.
Із загальної історії відомо, що до кінця ХІХ століття населення, особливо сільське, переважно було безграмотним. Але наслідком Селянської реформи 1861 року було прийняття Положення про початкові народні училища, до яких належали земські, приватні, церковно-парафіяльні та недільні школи. Хоча навчання в цих школах і не було обов’язковим, згідно з цим Положенням, усі бажаючі, незалежно від станового походження, могли здобути елементарну освіту, тільки за однієї умови – спроможності сплатити на послуги навчання дитини. Училища перебували у віданні Міністерства народної освіти і, звичайно, були призначені для селянської маси та сільських мешканців.
Із загальної історії відомо, що до кінця ХІХ століття населення, особливо сільське, переважно було безграмотним. Але наслідком Селянської реформи 1861 року було прийняття Положення про початкові народні училища, до яких належали земські, приватні, церковно-парафіяльні та недільні школи. Хоча навчання в цих школах і не було обов’язковим, згідно з цим Положенням, усі бажаючі, незалежно від станового походження, могли здобути елементарну освіту, тільки за однієї умови – спроможності сплатити на послуги навчання дитини. Училища перебували у віданні Міністерства народної освіти і, звичайно, були призначені для селянської маси та сільських мешканців.
Із загальної історії відомо, що до кінця ХІХ століття населення, особливо сільське, переважно було безграмотним. Але наслідком Селянської реформи 1861 року було прийняття Положення про початкові народні училища, до яких належали земські, приватні, церковно-парафіяльні та недільні школи. Хоча навчання в цих школах і не було обов’язковим, згідно з цим Положенням, усі бажаючі, незалежно від станового походження, могли здобути елементарну освіту, тільки за однієї умови – спроможності сплатити на послуги навчання дитини. Училища перебували у віданні Міністерства народної освіти і, звичайно, були призначені для селянської маси та сільських мешканців.
У Борисівці перша однокласна школа була побудована в 1875 році на кошти сільської громади. І перебувала під піклуванням селянина Юракова Максима Максимовича. Це була глиняна будівля, із залізним дахом, дерев’яними підлогами, з однією класною кімнатою, площею 132 квадратні аршини або майже 67 кв.м. У цій школі навчалися лише хлопчики віком від 7 до 12 років. Розрахована вона була на 50 учнів. Проте насправді школу відвідували до 70 учнів. Шкільний курс навчання складав три роки. Єдиний клас школи поділявся на три відділення, які відповідали трьом рокам навчання дітей. За весь час навчання у школі, учні мали навчитися читати, писати, робити прості арифметичні дії та знати закон Божий.
Через те, що діти, навіть найменші, були зайняті у домашньому господарстві, батьки могли відпустити дітей до школи лише в зимову половину року, коли не було сільськогосподарських робіт. І тому навчальний рік був коротким, офіційно він розпочинався 1 жовтня і закінчувався 1 травня, при цьому у Святки, Страсний та Великодній тижні заняття у школі не проводилися. Відомо, що вчительський персонал цієї школи складався з п’яти осіб: викладачі – Приходько Михайло Петрович, який закінчив Катеринославські педагогічні курси, Шевченко Федір Іларіонович – закінчив Новомосковську учительську семінарію, Мухін Василь – випускник народного училища, законовчитель – диякон Семейкін Павло Олександрович – який закінчив духовне училище, вчитель церковного співу Славгородський Костянтин Михайлович – випускник єпархіального чоловічого училища.
Майже через двадцять років, у 1893 році у Борисівці, Катеринославською єпархією було збудовано та відкрито однокласну церковно-парафіяльну школу. Будівля також була глиняна, із залізним дахом, прямокутної форми, його внутрішнє планування містило: одну класну кімнату, роздягальню та квартиру для духівника. Призначалася ця школа для навчання у ній дівчаток. Курс навчання у школі тривав два роки. Викладання велося двома священнослужителями: священиком місцевої церкви Стоматьєвим Василем Петровичем, який мав освіту Херсонської Духовної семінарії та дияконом Лядським Яковом Єлисійовичем з освітою Духовного училища. Школа була підпорядкована відділенню Єпархіальної училищної Ради Катеринославського повіту та перебувала на утриманні місцевої церкви.
За п’ятдесят років від часу заснування Борисівки, чисельність населення стрімко зросла, і до 1910 року становила вже понад три тисячі осіб, тому бажаючих навчити своїх дітей грамоті ставало дедалі більше. А потужності існуючих шкіл не дозволяли прийняти до своїх стін більше учнів. Тому за клопотанням волосної ради Земство Катеринославського Повіту у 1911 році розпочало будівництво нової двокласної школи. Яка, 1912 році вперше відчинила свої двері для нових вихованців. На відміну від вже існуючих шкіл, це була цегляна будівля на високому гранітному фундаменті, з черепичним дахом з високими стелями. Планування цієї будівлі складалося з двох просторих класних кімнат, з дерев’яною підлогою, та двох квартир для проживання в них вчителів.
Першими вчителями у цій школі були: Воронцов Олексій Андрійович, Шломова Тетяна Михайлівна, законовчитель – псаломщик Славгородський Костянтин Михайлович. А в 1913 році педагогічний склад змінився, і до роботи на довгі роки стало подружжя вчителів, Корж Пилип Семенович та Олена Степанівна.
Йшли роки, які змінювали історію школи, історію села, історію держави. 1917 рік став роком надзвичайно великих змін у Російській імперії. Прийшовши до влади, більшовики зіткнулися з проблемою освіти, яку необхідно було вирішувати в найкоротші терміни. Однією з першочергових завдань було ліквідувати безграмотність і зробити освіту цілком доступною. Початок історії «нової» школи було покладено «Декларацією про єдину трудову школу», прийнятою 1918 році, за якою всім школам надавалася назва «Єдина трудова школа». Навчання у школах нового типу проголошувалося безкоштовним та обов’язковим, викладання церковних предметів було заборонено, тілесні покарання скасовувалися, хлопчикам та дівчаткам дозволили навчатися разом. У якому році ці зміни торкнулися борисівських шкіл достеменно невідомо, але зрозуміло й так, що церковно-парафіяльна школа під віянням нового часу була закрита. Усі три будівлі використовувалися єдиною школою з чотирирічною освітою. Вивчення шкільних предметів докорінно було змінено. Якщо у земських школах вивчалося п’ять обов’язкових предметів, то програма єдиної трудової школи розширилася до дев’яти предметів, та включала в себе природознавство, географію, математику, суспільствознавство, рідну та , іноземну мови, малювання та ліплення , музику, ручну працю.
Імовірно, наприкінці 20-х, початку 30-х років ХХ сторіччя, на базі початкової Борисівської школи створено неповну середню школу з семирічною освітою. Обидві вчительські квартири, що розташовувалися у новій школі, були перебудовані під навчальні класи.
А з введенням у 1958 році загальної обов’язкової восьмирічної освіти, школа була перетворена на восьмирічну. Шкільні класи і до цього були переповнені, доводилося вести навчання у дві зміни, а відкриття восьмого класу, ще більше посилювало проблему. Але рішення знайшлося, закриту місцеву церкву передали до відомства шкіл, перебудувавши її внутрішнє планування під навчальні приміщення. Таким чином школа розмістилася і існувала у чотирьох будівлях, три з яких збереглися до теперішнього часу, аж до 1974 року.
1 вересня 1974 року, стало знаменною подією у житті села. Цього дня відбулося відкриття нової, сучасної школи, яка донині, щорічно відчиняє свої двері для першокласників, та проводжає у доросле життя своїх випускників. Першим двері цієї школи для своїх учнів відчинив директор – Шмаїн Михайло Ізраїлович. До речі сказати, що Михайло Ізраїлович брав найактивнішу участь у проектуванні її будівлі.
Спочатку школа була відкрита як восьмирічна, але через чотири роки, 1978 році, дякуючи наполегливості її директора, набула статусу середньої загальноосвітньої школи. Після його смерті Шмаїна М.І. у 1982 році керівництво школою прийняла Фролова Валентина Григорівна, згодом школою керували Харін Віктор Іванович, Пасічна Валентина Олександрівна, Харін Сергій Васильович. А з 2015 року школою керує Чулікова Людмила Вікторівна. Особливо тішить те, що практично всі директори нашої школи, починаючи з Фролової Валентини Григорівни, є її випускниками.